К’яроскуро Караваджо

Мікеланджело Мерізі да Караваджо. К’яроскуро (світлотінь)

Неакадемічне мистецтвознавство — Костянтин Пономарьов

Мікеланджело Мерізі да Караваджо (1571–1610) — видатний італійський художник раннього бароко, відомий своїм новаторським використанням техніки к’яроскуро (світлотіні).

Шедевр світлотіні: «Обрання апостола Матвія» (італ. Vocazione di san Matteo)

Це яскравий приклад методу. Саме тут техніка к’яроскуро стає головним інструментом драми.

К’яроскуро (від італ. chiaroscuro, де chiaro — світло, а scuro — темрява) — це техніка у мистецтві, що базується на різкому контрасті світла і тіні для створення об’єму та драматичного ефекту. Ця світлотінь робить зображення більш живим і об’ємним, підкреслюючи важливі деталі через гру дуже світлих і глибоких темних ділянок.

Вона відрізняється від інших прийомів тим, що контраст є різким і акцентованим, на відміну від, наприклад, сфумато, де переходи м’якші та розмиті.

Техніка к’яроскуро стала візитівкою стилю Караваджо і мала великий вплив на розвиток живопису бароко в Італії та Європі. Такі художники, як Пітер Пауль Рубенс, Рембрандт Харменс ван Рейн та Дієго Веласкес, переймали та розвивали прийоми світлотіні, запроваджені Караваджо.

ВІДЕО ЛЕКЦІЇ НА YOUTUBE