Національний музей Прадо, Мадрид, Іспанія
Неакадемічне мистецтвознавство — Костянтин Пономарьов
Цикл лекцій «Художні зібрання Європи, які не можна пропустити». Лекція VII.
Одного разу мене спитали: якщо б страшне цунамі або ще якась халепа загрожували існуванню всіх музеїв у світі, а тобі надається право врятувати лише один із них, то я без жодних вагань відповів би: Прадо.
Не дай Боже, звісно.— Костянтин Пономарьов
Музей Прадо (ісп. Museo Nacional del Prado) — один з найбільших і найзначніших музеїв європейського образотворчого мистецтва, розташований у Мадриді, столиці Іспанії. Заснований у 1819 році, музей має на меті представити королівську колекцію картин та скульптур, а також продемонструвати високий рівень іспанського живопису.
Будівля музею, спроєктована архітектором Хуаном де Вільянуева, була завершена в 1786 році. Ідея створення музею виникла в кінці XVIII століття, але реалізація відбулася лише в XIX столітті. Музей був відкритий для публіки за ініціативи королеви Ізабелли Браганза.
Музей Прадо є не лише важливим культурним закладом Іспанії, але й одним з найвідоміших музеїв у світі, що входить до десятки найбільш відвідуваних музеїв. У 2021 році разом з музеєм Тіссена-Борнеміси та Центром мистецтв королеви Софії він був внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
«Те, що не можна пропустити у Мадриді» — лекція про Музей Прадо у межах циклу «Художні зібрання Європи».
Museo del Prado. Non-Academic History of Art — Constantin Ponomaryov
Музей Прадо. Неакадемическое искусствоведение — Константин Пономарев

Інші лекції з мистецтвознавства
Неакадемічне мистецтвознавство
Музейний острів
Неакадемічне мистецтвознавство
Ганс Гольбейн Молодший
Неакадемічне мистецтвознавство
Джуліо Романо
Неакадемічне мистецтвознавство
Дієго Веласкес
Неакадемічне мистецтвознавство
Rijksmuseum, Mauritshuis
Запрошуємо долучитись до проєкту — відвідати лекції в офлайні та поширити відео-версію по ваших спільнотах. Ви можете підтримати проект і лектора фінансово, а також вподобайками, коментарями, репостами, і звичайно ж переглядами, і нехай це буде вам на радість.
Говоримо про художників, що відчуваємо, щиро, без упереджень.
Наш досвід та враження — головний скарб у житті.
Живопис треба дивитись, і багато. Звичайно ж, щастя, якщо це приносить задоволення.