Версаль

Музей Версаль. Цикл лекцій «Художні зібрання Європи». Неакадемічне мистецтвознавство – Костянтин Пономарьов

Палацово-парковий ансамбль поблизу Парижа (Франція)

Неакадемічне мистецтвознавство — Костянтин Пономарьов
Цикл лекцій «Художні зібрання Європи, які не можна пропустити». Лекція VI.

Музей Версаль, розташований у палацовому комплексі Версаль, є однією з найзначніших культурних і історичних пам’яток Франції. Спочатку побудований як резиденція французьких королів, зокрема Людовика XIV, Версаль став музеєм після Великої Французької революції.

Коли ми з ним познайомились, а це було дуже давно, над ним і над його парком лунав марш з Турецької церемонії Джанбатиста Люллі.

Це незабутнє враження, бо велич півкілометрової горизонталі палацу від цього стає лише брамою в фантасмагорічний парк під чарівним небом Іль-де-Франса.

Найкращий час для відвідування — з квітня по жовтень, коли працюють фонтани та цвітуть клумби.

Версальський палац вражає своєю архітектурною розкішшю та величчю. Комплекс включає не лише сам палац, а й численні сади, парки та інші будівлі, такі як Тріанон і ферма Марії-Антуанетти. Палац містить близько ста кімнат, які демонструють розкіш королівського двору, а також значну колекцію живопису та скульптури, що представляють «золотий вік» французького мистецтва.

«Те, що не можна пропустити у Парижі» — лекція про Версаль у межах циклу «Художні зібрання Європи».

Palace of Versailles. Non-Academic History of Art — Constantin Ponomaryov

Версаль. Неакадемическое искусствоведение — Константин Пономарев

Інші лекції з мистецтвознавства

Неакадемічне мистецтвознавство

Камея Гонзага

Неакадемічне мистецтвознавство

Оноре Дом’є

Неакадемічне мистецтвознавство

«Запорожці» Рєпіна

Неакадемічне мистецтвознавство

Пітер Брейгель. Дві вежі

Неакадемічне мистецтвознавство

Альбрехт Дюрер

Запрошуємо долучитись до проєкту — відвідати лекції в офлайні та поширити відео-версію по ваших спільнотах. Ви можете підтримати проект і лектора фінансово, а також вподобайками, коментарями, репостами, і звичайно ж переглядами, і нехай це буде вам на радість.

Говоримо про художників, що відчуваємо, щиро, без упереджень.
Наш досвід та враження — головний скарб у житті.

Живопис треба дивитись, і багато. Звичайно ж, щастя, якщо це приносить задоволення.